Прекрасне слово і душа у мові рідній воз'єднались

Як парость винограднї лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур'ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде!

   Міжнародний день рідної мови - день, який відзначають щороку 21 лютого.
   Мова - духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування,  це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається  найцінніший скарб - МОВА. 
   Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б'є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.
   Знати, берегти і примножувати рідну мову - це обов'язок кожної людини.
   До Міжнародного дня рідної мови в бібліотеці для користувачів представлений бібліографічний огляд літератури  "Прекрасне слово і душа у мові рідній воз'єднались".

Живим уклін, загиблим пам'ять

   20 лютого - особлива дата, День Героїв Небесної Сотні.
   Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: життя віддали найкращі. І більшість з них - молоді, сильні люди. Ті, що тільки починали жити. Адже їхні вчинки - то велика жертовна любов.
   До бібліотеки завітали учні 11 класу на вечір - пам'яті "Живим уклін, загиблим пам'ять" відзначити річницю подій на Майдані кінця 2013 на початку 2014 років, пом'янути й вшанувати Героїв Небесної Сотні. Ця подія сколихнула весь світ не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття від цих подій через картини, вірші. пісні, книги. Із цікавістю учні вслухалися у розповідь та настанови на майбутнє сільського голову Нагорну Г.Ф., завідуючу краєзнавчим музеєм  історії села Вахнівка Куник А.Ю. На захід була запрошена жителька села Кравценюк В.О., яка прочитала присутнім свої вірші про Героїв  Майдану.  А також разом перегорнули трагічну сторінку подій на Майдані і згадали Героїв Небесної Сотні із огляду книжкової виставки Хоробрі серця".

 

 

Афганськими дорогами

Минають дні, ідуть роки.

   Життя листки перегортає.

А біль Афгану - навіки, 

   В душі чомусь не замовкає.

   Будь - яка війна - це катострофа людства. Вона нехтує найбільшою цінністю на землі - людським життям.
   В народну пам'ять глибоко врізалася неоголошена афганська війна, відгомін якої ми відчуваємо й досі. Вона чорним смерчем пронеслася над просторами України, зачепила переважно прості родини робітників і селян, які віддали своїх, часто єдиних, синів до армії, не відаючи, через яке пекло їм доведеться пройти.
   В ці пам'ятні лютневі дні ми вшановуємо пам'ять кожного зі своїх земляків, воїнів, які не повернулися додому.
   До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав в бібліотеці презентована виставка - пам'ять "Афганськими дорогами".
   Події Афганської війни 1979 - 1989 рр. нагадали користувачам історичні факти, повагу, шану до воїнів - інтернаціоналістів, які воювали в Афганістані. Тож ми маємо надію, що в майбутньому на всій землі пануватиме мир і злагода, що люди забудуть навіть значення слова "війна".

Золотим рукам вклоняється земля

   6 лютого відсвяткував своє 90 - ліття  Герой Соціалістичної Праці Степан Володимирович Магдич.
   Народився Степан Володимирович в бідній селянській родині. До війни закінчив лише два класи Вахнівської семирічки. А по її закінченні було не до науки, бо хату спалили німці і потрібно було матері-вдові допомагати ростити молдшого брата та відбудовувати житло. Тож працював кілька років пастухом на колгоспній фермі. Довелося скуштувати і шахтарського хліба, коли 16-річним підлітком потрапив на копальні Макіївки. Деякий час попрацював кучером в одного з голів Вахнівських колгоспів. Коли ж пізньої осені 1949 року при Вахнівській машино-тракторній станції відкрились курси трактористів то пішов навчатись.  Восени 1952 року забрали в армію. А через чотири роки повернувся в рідне село і знову взявся до улюбленої справи - орати землю і вирощувати на ній хліб та інші культури.
   Слава прийшла до Степана Володимировича у 1976 році. коли його, ланкового механізованої ланки з вирощування цукрових буряків Вахнівського колгоспу "Росія", в дуже дощових погодніх умовах зібрали понад 500-центнерний врожай солодких коренів з гектара, тож і був нагороджений медаллю "Золота Зірка"
   За його самовіддану працю, трудові подвиги, якими він вписав яскраву сторінку в історію нашого краю Степан Володимирович отримав багато нагород.
   Бажаємо Степану Володимировичу в благополуччі, радості та при гарному здоров'ї жити ше багато років!
   З нагоди дня народження Степана Володимировича в бібліотеці організовано перегляд літератури "Золотим рукам вклоняється земля" де користувачі переглянули сторінки його життя та трудові будні.